Каталог свідчень
I
Перше, що Писання, як також і отці, говорячи про величність, яку людська природа в Христі одержала через особовий союз, використовують слова «спілкування», «спільнота», «участь», «давання», «передано», «впокорив під», «повищення» тощо.
Дан. 7:13: «Аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване».
Івана 13:3: «Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки...»
Мт. 11:27: «Передав Мені все Мій Отець...»
Мт. 28:18: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних...»
Еф. 1:22: «І все впокорив Він під ноги Йому...» Пс. 8:6; 1 Кор. 15:27; Євр. 2:8.
Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його».
ЄВСЕВІЙ (Demonstr. Evang. 1. 4, ч. 13, вид. Париж, 1628): «Але Слово передало останнє від Себе людині, а не прийняло останнього від смертного. Також постачало божественну силу людині, а не, з іншого боку, було введено до участі у смертному».
Знову: «Чинячи Цього Самого (мужа) гідним вічного життя, яке є з Ним, і спільноти в божественності і блаженстві».
АФАНАСІЙ у листі до Епіктетія (том і, стор. 589, вид. Колон), цитований також Епіфанієм проти Діморита (Haeres., 77; Contra Dimоeritas, т. 2, тв., стор. 1005, вид. Колон): «Слово сталося тілом не додатком божественності, але для того, щоби плоть могла воскреснути, не на те, щоб Слово могло покращитися Він прийшов від Марії. Бо то був, радше, додаток до людського тіла зі спільноти та союзу з ним Слова».
ЕПІФАНІЙ (Haeresi, 69, Проти аріоманітів, стор. 344; стор. 805, вид. Кол.): «Очевидно, що плоть, яка була від Марії і від нашої раси, переобразилася у славу (у переображенні), набувши славу Божества, небесної честі, досконалості та слави, яку плоть не мала від самого початку, але одержала її у спільноті з Богом Словом».
КИРИЛО (lib. 5, Dialog., т. 5, стор. 562, вид. Париж, 1638): «Тож яким чином плоть Христова воскрешає?» І він відповідає: «Відповідно до союзу з живим Словом, яке пристосоване передавати володіння Своєї природи Своєму власному тілу».
ТЕОДОРИТ, Еф. 1 (т. 3, стор. 297, вид. Пар., 1642): «Але це переступає межі кожного чуда, що природа, набута від нас, є учасником тієї само честі з Тим, Хто набув її, щоб через природу, яка є видимою, було поклоніння тій природі, яка є невидимою».
ДАМАСКІН (книга 3 «Про православну віру», розд. 7, 15): «І ця (божественна природа) наділяє плоть своєю відмінністю, сама залишаючись безпристрасною і такою, що не бере участі у страстях плоті».
Також у розд. 19: «Плоть має спільноту з божественністю Слова, тому що божественні дії здійснюються так, наче через орган тіла і через те, що Той, Хто діє є і божественним і людським. Бо треба знати, що так само, як Його святий розум виконує також свої природні дії, він бере участь у божественності Слова, що діє, узгоджує і править, осягаючи, знаючи та визначаючи все не так, як простий розум людини, але як поєднаний у Особі з Богом, будучи розумом Божим».