Наступні Заповіді легко зрозуміти з [пояснень] попередніх,
бо всі вони спрямовані на те, щоб ми уникали спричиняти якої
б то не було шкоди ближньому своєму. Але вони розташовані
в чудовому [дуже витонченому] порядку. Перш за все, вони
мають справу з самою людиною. Далі вони переходять до
людини, яка є найближчою до них, або до найближчого
володіння, яке вони має відповідно до свого тіла, а саме до
його дружини, котра є одним із ним тілом і кров'ю, так що ми
не можемо завдати йому більшої шкоди, ніж ця. Отже, тут
чітко заборонено наводити на нього будь-яку ганьбу щодо
його дружини.
І ця Заповідь дійсно спрямована проти перелюбу, тому що
серед юдеїв було встановлено і заповідано, щоб вони усі
мусили одружуватися. Тому молодь рано одружувалась
[шлюбувалась], і стан дівування не був у пошані так само,
як виявлялась нетерпимість до проституції і розпусти (на
відміну від того, що чиниться зараз). Таким чином, перелюб
був найпоширенішою формою вияву недоброчесності серед
них.
Однак, оскільки серед нас мають місце такі ганебні явища і
присутні найогидніші форми розбещеності і розпусти, ця
Заповідь спрямована також проти усякої недоброчесності, як
би вона не називалась. І забороняється не лише сам зовнішній
чин як такий, але також усяка причина, усяке підбурення і
всі існуючі способи (перелюбу)так, щоб серце, вуста і все
тіло могло бути невинним і не мало можливості, не підштовхувалося і не схилялося до занечищення.
І не тільки це, але щоб ми також могли чинити опір,
запропонувати захист і порятунок скрізь, де існує небезпека і
біда, і, знову ж, щоб ми могли надати допомогу і пораду в
підтримці честі ближнього свого.
Бо щоразу, коли ви пропускаєте нагоду вчинити опір чи ж
потураєте цьому так, ніби це вас не стосується, ви настільки
ж винні, як і людина, яка це зло безпосередньо чинить.
Отже, якщо висловити це найкоротшим чином, дана Заповідь
потребує, щоб кожен чоловік як сам провадив доброчесне
життя, так і допомагав ближньому своєму робити це, тобто
даною Заповіддю Бог бажає загородити і захистити [як
фортечним насипом] кожного з подружжя, щоб ніхто не чинив
проти них переступу.
Але, оскільки дана Заповідь зосереджена безпосередньо на
стані подружжя і дає нам можливість поговорити про це, ви
повинні добре зрозуміти і зазначити, перш за все, як високо
Бог цінує і звеличує цей стан, з огляду на те, що Своєю
Заповіддю Він санкціонує [стверджує] і обороняє його. Він про
це засвідчив ще раніше, у Четвертій Заповіді: Шануй свого
батька та матір свою, але тут Він (як ми вже казали вище)
загородив і захистив це.
Таким чином, Він прагне, щоб ми також шанували це,
підтримували і здійснювали це в житті, як божественний і
благословенний стан. Тому що, по-перше, Він запровадив це
перш усього іншого, і, таким чином, створив чоловіка і
дружину, як окремі особистості, (очевидно) не для розпусного
життя, але для того, щоб вони [законно] жили разом,
плодились і народжували дітей, виховували їх і навчали на
славу Божу.
Таким чином, Бог щедро поблагословив цей стан [подружнє
життя] вище за все інше, на додаток подарувавши йому й
визначивши для нього все, що існує у цьому світі, з тою метою,
щоб цей стан був щедро і добре забезпеченим. Тому подружнє
життя це не жартівливе діло і не вияв самовпевненості, але
це відмінна річ і діло божественної важливості. Бо для
Нього надзвичайно важливо, щоб виховувались такі люди,
котрі могли б слугувати світові і котрі сприяли б розповсюдженню знання Божого, побожного життя і усіх чеснот,
щоб боротися з розпустою і з дияволом.
Таким чином, я завжди навчав, що не повинно виявлятися
презирливого відношення до цього стану [до шлюбного
життя], і про нього не повинна розповсюджуватися погана
слава, як це здійснюється сліпим світом і нашими неправдивими духовними особами, але до нього слід ставитися
відповідно до Слова Божого, котрим він прикрашається
[підноситься] і освячується, так що подружнє життя не лише
розташовується нарівні з іншими станами, але перевершує їх
усі, чи це стан імператора, князів, єпископів, чи кого завгодно.
Бо усі, як духовні, так і світські [громадянські] стани
[становища], повинні впокоритися і перебувати в цьому
становищі, як ми побачимо [далі].
Отже, подружнє життя не є якимось специфічним, особливим
станом, але є загальним і дуже шляхетним станом, поширеним по всьому Християнстві і охоплюючим увесь світ.
По-друге, ви повинні знати також, що це не лише почесний,
але також необхідний стан, і так заповіданий Богом, щоб,
висловлюючись в загальному, чоловіки і жінки, створені для
цього, знаходилися в цьому стані, хоч і з деякими (втім
нечисленними) винятками в особі тих людей, яких Бог
учинив особливим винятком, так, що вони непридатні для
подружнього життя, чи кого Він визволив, зіславши для них
вищий, надприродний дар, і вони можуть дотримуватися
цноти, не вступаючи у шлюбне життя.
Бо там, де все розвивається природньо і відповідає природним
нормам, встановлених Богом, неможливо зберегти цнотливість без шлюбного життя. Бо тіло і кров залишаються тілом і
кров'ю, а природний потяг і збентеження [тяжіння, спонукання] існують самі по собі, не питаючи [нашого] дозволу, що
кожен бачить і відчуває. Отже, щоб в якійсь мірі допомогти
уникнути недоброчесності, Бог заповів подружнє життя, щоб
кожен міг мати належну йому частку і бути задоволеним нею.
Хоч, окрім цього, вимагається благодать Божа для того, щоб
серце також могло бути чистим.
Звідси ви бачите, як цей папський набрід, священики, ченці
і черниці впираються порядку Божому і Його Заповіді,
оскільки вони нехтують шлюбом, забороняють його, даючи
обітниці про збереження довічної цноти, і, до того ж, вводять
в оману звичайних і неосвічених людей своїми неправдивими
словами і оманливим баченням [шахрайством].
Бо ніхто не має настільки малої любові і схильності до
невинності, як ті, хто через велику свою святість уникають
подружнього життя, поринаючи у відверту і безсоромну
проституцію, чи таємно здійснюючи ще більш гірше, щось
таке, про що чоловік не сміє навіть говорити, і що, ой леле!
зачасто стається.
І, коротше кажучи, хоч вони і утримуються від дії, їхні серця
настільки виповнені недоброчесних думок і розбещених
пожадливостей, що вони постійно палають і таємно страждають, чого можна цілковито уникнути при веденні подружнього життя.
Таким чином, усі обітниці про доброчесність поза шлюбним
життям засуджуються даною Заповіддю і дарується дозвіл,
так, навіть дається наказ усім бідним, спійманим у пастку
сумлінням, обманутим чернечими клятвами, полишити
недоброчесний стан і вступити у подружнє життя, беручи до
уваги той факт, що навіть коли чернече життя і було би
побожним, все-таки не в їхніх силах підтримувати невинність,
і якщо вони залишаться в цьому стані [в чернечому житті], то
вони змушені будуть лише ще більше грішити і все більше, і
більше проти даної Заповіді.
Отже, я кажу про це, щоб молодь могла настановлюватися
таким чином, щоб вони віднайшли прагнення до подружнього життя і знали, що це благословення і вгодний Богові
стан. Бо таким чином ми можемо з часом добитися того, що
шлюбне життя знову буде в пошані, і тоді буде менше брудних,
розпутних, незаконних [безладних] дій, котрі зараз пишно
розростаються по всьому світові у вигляді неприхованої
проституції та інших огидних вад, посталих від легковажного
ставлення до подружнього життя.
Тому в обов'язки батьків і володарів входить догляд за тим,
щоб наша молодь виховувалась у порядку і шанобливості, і
щоб по досягненні зрілого віку вони вступали в подружнє
життя, (живучи) в страхові і шані Божій. Він же подарує їм
Свої благословення і благодать, щоб люди мали радість і щастя
від шлюбу.
Дозвольте сказати на завершення, що дана Заповідь вимагає
не лише того, щоб кожна людина жила доброчесно думками,
словами і діями в цьому стані, тобто у подружньому житті, але
також і того, щоб кожен любив і цінував даного йому Богом
чоловіка чи дружину. Бо там, де прагнуть до підтримання
шлюбної доброчесності, чоловік і дружина повинні обов'язково жити разом, в любові, в гармонії, щоб один ніжно кохав
іншого від усього серця, дотримуючись повної вірності йому.
Бо це один з принципових моментів, котрий розпалює любов
і прагнення до невинності, так що там, де це присутнє,
доброчесність слідує зазвичай, без усякої Заповіді [без усякого
примусу].
Тому і святий Павло також старанно настановляє чоловіка і
дружину любити і шанувати один одного.
Тут ви знову маєте дорогоцінні і численні добрі діла, котрими
ви можете з радістю хвалитися, на відміну від всіх [діл]
духовних станів, вигаданих без всякого Слова Божого і
Заповіді Його.