Каталог свідчень
ІІ.
Те, що Христос отримав цю величність у часі також не відповідно до божественності або до божественної природи, але відповідно до Його набутої людської природи, відповідно до плоті, як людини або як Сина Людського, по-людськи, через плоть, оскільки Він є людиною, або ж Сином Людським.
Євр. 1:3: «Учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті».
Євр. 2:9: «Бачимо Ісуса... що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю».
Луки 22:69: «Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!»
Луки 1:32, 33: «Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця».
Івана 5:26, 27: «Так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син».
АФАНАСІЙ (Dialog. В Theodoret, 2, стор. 330): «Все те, що, як каже Писання, Слово прийняло [у часі],1 і все, в чому Він був прославлений, то воно говорить про це через Його людськість, а не через Його божественність».
Промова проти аріан, 2 і 4 (стор. 347, 490 і далі, 492, вид. Кол., 1686): «Писання не говорить, що сутність Слова було повищено, але це стосується Його людськості, і через Його плоть сказано про Нього, що Він повищений. Бо через те, що це Його тіло, то про Нього, властиво, сказано, як про людину повищену і яка одержала щодо Свого тіла, відповідно до людськості, тому що тіло одержує те, чим Слово завжди володіло відповідно до Свого Божества і досконалістю від Отця. Він каже тому, що як людина Він одержав силу, яку Він має завжди як Бог. І Той, Який прославляє інших, каже: «Прослав Мене» для того, щоб показати, що у Нього цього потребувала плоть. І через те, плоть Його людськості одержує це прославлення, то Він говорить так, наче Він Сам його одержав. Бо повсюди ми повинні зауважувати, що жодна з цих речей, про які Він говорить, що одержав їх у часі, Він одержав їх таким чином, наче їх ніколи не мав. Бо Він завжди мав їх як Бог і Слово. Але тепер Він каже, що Він одержав їх відповідно до людськості, так що Його плоть у Ньому прийняла їх, щоб потім Він міг передати їх від Своєї плоті нам, щоб ми надійно ними володіли».
Також відповідно до набутої людськості проти Аполлінарія (стор. 603 і 611, вид. Кельн, 1686): «Коли Петро каже, що Ісус був учинений Богом Господом і Христом, Він говорить не про Свою божественність, але про Свою людськість. Його Слово завжди було Господом, як і не став Він Господом одразу після хреста, але Його божественність учинила людськість Господом і Христом.
Також: «Все те, що Писання каже про те, що Син одержав, воно розуміє як те, що було одержано щодо Його тіла, і те, що тіло є першоплодами Церкви. Тому перше Бог воскресив Його тіло і повищив його, а потім членів Його тіла. Цими словами Афанасій пояснював, що через певний час Він по-Своєму використає це також до цілої Церкви».
ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ проти Евномія (кн. 4, стор. 769, вид. Париж): «Те, що Господь прославляється і одержує Ім'я, вище понад кожне ім'я». Також: «Коли Він говорить: Вся влада дана Мені на небі і на землі; Я живу Отцем; прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав», то це треба розуміти про втілення, а не про Божество.
АМВРОСІЙ (кн. 5, De Fide, гл. 66, том 2, стор. 109): «Ви дізналися, що Він може підпорядкувати Собі всі речі безсумнівно, відповідно діяння Божества. Тож дізнайтеся зараз, що, відповідно до Своєї плоті, Він одержує всі речі, що були підпорядковані, як написано в Еф. 1: «Тому, відповідно до плоті, все, що передано Йому у підпорядкування».
Також (кн. 5, гл. 2, стор. 99): «Тому що Бог не дає Апостолам участі у Його сидінні, але Христові, відповідно до людськості, Він дав участь у божественному сидінні».
І (гл. 6, стор. 108): «У Христі наша звичайна природа, відповідно до плоті, здобула прерогативу небесного сидіння».
ЗОЛОТОУСТИЙ (Євр. 1, Проп. 3, стор. 117, том 4; Проповіді, 3, стор. 1493): «[Отець наказав] Відповідно до плоті, кажучи: «І хай усі ангели Божі поклоняються Йому».
ТЕОФІЛАКТ (Про Ів. 3, стор. 235; вид. Париж, 1631, стор. 605): «І Він дав усе в руку Сина, відповідно до людськості».
ЕКУМЕНІЙ, із Золотоустого (Євр. 1, т. 2, тв., стор. 324, вид. 1631): «Бо, як Син є Бог, у Нього є вічний престол. «Твій престол, каже Бог, по віки віків». Бо після хреста і страждання вважався Він гідним цієї честі як Бог, але як людина, Він одержав те, що Він мав як Бог». І трохи далі: «Тому як людина Він чує: «Сядь праворуч Мене». Бо як Бог Він має вічну силу».
КИРИЛО (кн. 9, Thesauri, гл. 3, том 2, стор. 110): «Як людина Він вознісся до влади правління».
Також (кн. іi, гл.17): «Як людина Він прагнув тієї слави, яку Він завжди мав як Бог. Так само це не говориться Ним так, наче Він був позбавлений будь-коли Своєї слави, але через те, що Він бажав принести Свій храм у славу, яку Він завжди мав як Бог».
Також (кн. 2, Ad Reginas): «Те, що Він одержав славу і правління над усім, мусить стосуватися станів людськості».
ТЕОДОРИТ про Пс. 2 (том 1, стор. 242): «Оскільки за природою Христос є Господь і Бог, Він одержує вселенську силу також як людина».
Про Пс. 110 (том 1, стор. 242): «Сядь праворуч Мене». Це було сказано про людську природу. Тому що як Бог Він має вічну силу, так само і як людина Він прийняв те, що мав як Бог. Тому як людина Він чує: «Сядь праворуч Мене». Бо як Бог Він має вічну силу».
Також про Євр. 1 (том 2, стор. 154): «Христос завжди одержував від ангелів поклоніння і преклоніння, бо Він завжди був Бог. Але тепер вони приклоняються перед Ним також як перед людиною».
ЛЕВ (Посл. 23, стор. 99; Посл. [23 і 83] 46 і 97, стор. 261 і 317, вид. Люґд., 1700), розглядаючи Еф. 1, каже: «Хай противники правди проголосять про те, коли або відповідно до якої природи Всемогутній Отець підняв Сина понад усе, або якій сутності [природі] Він все підпорядкував. Тому що Божеству, як Творцю, все покорилося. Якщо до цього треба додавати силу, якщо до цього треба додавати повищеність, то воно було би нижчим від того, що його повищило і не мало би багатств тієї природи, щедрот якої воно потребувало. Але людина, яка цього тримається, одержує у свої спільники Арія».
Також (Посл. 83, стор. 134): «Хоча у Христі є абсолютно одна і та ж сама Особа божественності та людськості, все-таки ми розуміємо, що повищення та Ім'я понад усяке ймення стосуються тієї форми, яка мала збагачуватися звеличенням такого великого прославлення. Бо втіленням нічого не було забрано від Слова, яке до Нього повернулося б дарунком Отця. Але людською формою слуги є покірність, яка була повищена до слави божественної сили, так що божественні речі не могли би чинитися без людини, як і людські речі без Бога».
У тому самому місці: «Все те, що отримав Христос у часі, Він отримав, як людина, якій дарувалося все те, чого вона не мала. Бо, відповідно до сили Слова, Син також має все без різниці, що має Отець».
ВІҐІЛІЙ (кн. v., Проти Євтихія, Посл. 66 і далі, вид. Дівіон, 1664): «Божественна природа не потребує піднесення до честі, збагачення збільшенням гідності, одержувати силу небес і землі заслугою послуху. Тому відповідно до природи плоті, це набув Той, Якому відповідно до природи Слова, ніколи нічого з цього не бракувало. Бо хіба у Творця не було сили та панування над усім творінням, що Він мав би набувати їх як дар?»
НИКИФОР (кн. 1, гл. 36, стор. 86): «Христа бачать учні Його на горі в Галілеї, і там Він підтверджує, що найвища влада небес і землі дана Йому, а саме, відповідно до Його людськості».
1 Латинською мовою: у творах будь-якої сторони.