Каталог свідчень
IV.
Те, що Святе Писання і отці розуміли цю величність, яку одержав Христос у часі, не лише зі створених дарів, але зі слави та величі, які належать Богові, до яких Його людська природа, у Особі Сина Божого, була повищена так, що вона одержала владу та силу божественної природи, властивостями, що є особливими для Бога.
ІВАНА 17:5: «І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав».
КОЛ. 2:9: «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества».
ІЛАРІЙ «Про Трійцю» (кн. 3, стор. 28): «Слово, що сталося тілом, молилося, щоб те, що було від часу, змогло одержати славу тієї яскравості, яка є безчасовою».
ГРИГОРІЙ НІСЬКИЙ, у Гелазія і Теодорита, Діалог 2, про казання Петра, Дії 2: «Будучи повищеним по правиці Божій» тощо (том 2, стор. 333 [також стор 330]): «Правиця Божа, через союз, підняла до своєї власної висоти Людину, поєднану з нею».
Також про душу: «Бог Слово ніколи не змінюється спільнотою, яку Він має у тілі та душі, ані не є Він учасником їхньої недосконалості, але передаючи їм владу Своєї божественності, Він залишається Тим Самим, Ким Він був навіть перед союзом».
ВАСИЛЬ ВЕЛИКИЙ «Про Різдво Христове» (стор. 231): «Яким чином Божество є в плоті?» Так само, як вогонь є у залізі, не переходячи, але додаючись. Бо вогонь не горить із заліза, але залишаючись на своєму місці, він ділиться своєю особливою силою, яка не зменшується додаванням, але заповнює цілу масу, яка стає його учасником».
ЕПІФАНІЙ у Анкората (стор. 504 [стор. 86, вид. Кельн]): «Зміцнення земного тіла божественністю, Він поєднав Його в одну силу, і привів її в одну божественність, будучи одним Господом, одним Христом, не двома Христами, не двома Богами тощо».
КИРИЛО про Івана (кн. 4, гл. 23): «Ви не є повністю немудрими в запереченні того, що плоть оживлює. Бо якщо розуміти тільки її, то вона взагалі нічого не може оживлювати. Але коли би ви дослідили таємницю втілення з хвалебною увагою і дізналися про пізнання життя, що мешкає в плоті, то хоча плоть жодним чином не може оживлювати сама по собі, то все одно увірували би в те, що вона стала оживлюючою. Бо оскільки вона поєднана з оживлюючим Словом, то ціла стала оживлюючою. Бо вона [плоть Христова] не була понижена Словом Божим, яке приєдналося до її природи, яка псується, але була піднята сама до чесноти кращої природи. Тож, хоча природа плоті, як плоті, не може оживлювати, все одно вона це робить через те, що вона одержала цілу дію Слова. Бо ані тіло Павла, ані Петра, ані інших людей цього робити не могло, але [могло це робити. Прим. перекладача] те саме життя, у якому тілесно пробуває вся повнота Божества. Тому плоть усіх інших людей не може вчинити нічого, але лише плоть Христова може оживлювати, тому що в ній замешкує Єдинородний Син Божий».
АВГУСТИН, проти Феліціана, аріанина (гл. 11): «Я не визнаю того, що Божество пережило насилля, учинене Його тілу, так само як ми знаємо, що плоть була прославлена величчю Божества».
ТЕОДОРИТ, розд. «Про антихриста» (том 2, стор. 411): «Слово, яке сталося людиною, не дарувало часткової благодаті набутій природі, але воно догодило [Богові] тим, що в ній замешкувала ціла повнота Божества».
Також про Пс. 21 (том 1, стор. 110): «Якщо набуту природу поєднано з божественністю, яка її набула, то вона також стала учасником і спільником тієї самої слави та честі».
Також про Євр. 1: «Сама людська природа по воскресінні досягнула божественної слави».
ДАМАСКІН (кн. 3, гл. 7 і 15): «І це, [а саме, божественна природа] передає плоті свою вищість, залишаючись при цьому безпристрасною, і безучасною у страстях плоті».